Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю
Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним з найбільш поширених розладів психологічного розвитку. Ключовими симптомами цього розладу є порушення самоконтролю та саморегуляції, які є обумовлені біологічними особливостями мозку, і спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.
Ключовими симптомами РДУГ є проблеми самоконтролю у різних сферах, зокрема:
– рухова гіперактивність і трудність стримувати себе у ситуаціях, коли треба довший час сидіти/мовчати
– порушення концентрації уваги – особливо у ситуаціях, коли нецікаво чи багато відволікаючих чинників
– нетерпеливість (відповідно важко чекати, не перебивати інших і т.п.)
– імпульсивність (схильність діяти, не оцінивши наслідків поведінки, ризику)
– труднощі самоорганізації (зокрема забудькуватість, часті запізнення, неорганізованість і т.п.)
– труднощі у збережненні мотивації – особливо щодо завдань, які не є цікавими і не ведуть до негайного результату
Ці прояви у сфері гіперактивності, неуважності та імпульсивності є виражені значно більше, ніж у ровесників і ведуть до порушень у різних сферах життя (навчання, стосунки та ін.).
РДУГ зумовлений недостатньо ефективним функціонуванням певних зон головного мозку, які відповідають за функцію контролю над поведінкою – це є біологічно обумовлений розлад розвитку самоконтролю. Дослідження показують, що у дітей із РДУГ «виконавчі» функції лобної кори головного мозку дозрівають дещо повільніше, ніж у ровесників. Попри те, що з віком лобна кора дозріває і здатність самоконтролю покращується, втім у більшості дітей з РДУГ труднощі у сфері самоконтролю будуть і в підлітковому, і в у дорослому віці. Внаслідок недостатньої ефективності “виконавчих” функцій лобної кори, особам з РДУГ важко контролювати свою поведінку, увагу, емоції – і це за відсутності належної підтримки і допомоги може спричиняти проблеми з навчанням, стосунками, загальним самоконтролем над власною поведінкою та вторинними проблемами у різних сферах життя.
Поради батькам
- Організація часу і дня дитини.
Коли дитина зайнята – проблем з поведінкою менше. Бажано, щоб активності дитини чергувалися.
Також важливо адекватно оцінити, з чим дитина може впоратись самостійно, а де їй потрібна допомога батьків.
- Організація середовища дитини.
Важливо спокуси, які є вдома, прибрати на той час, коли необхідно. Наприклад, вимикати телевізор під час роботи над домашнім завданням.
- Батьки мають самі перебувати в ресурсному стані.
Бо якщо вони виснажені, то бути терпеливими й помогти дитині буде нелегко. В цьому може допомогти чіткий розподіл обов'язків.
Особливо це важливо, якщо батьки працюють дистанційно. Наприклад, чітко надати дитині графік: з 12-15 всі питання до мами, з 15-18 – до тата.
Також необхідно виділити час на свої потреби. Важливо дбати про сон, фізичну активність, здорове харчування, ресурсні активності. В цьому немає жодного егоїзму. Це важливо.
- Виділіть час на приємні заняття для всієї родини.
Настільні ігри, перегляд гарного мультику всією сім'єю, можна приготувати святкову вечерю і пограти в ресторан.
- Надавайте позитивне підкріплення гарній поведінці.
Важливо відійти від дисципліни, що базується на критиці і покаранні, до позитивного підходу. Дайте дитині чітке завдання і заохочення, якщо вона його виконає. Наприклад, вчасне і якісне виконання уроків веде до спільної улюбленої гри.
Коли ви просите дитину щось зробити:
• чітко формулюйте свою вказівку;
• нахиліться до рівня її зросту і скажіть це, дивлячись їй в очі;
• давайте одну вказівку за раз;
• попросіть повторити вказівку;
• визначте час виконання завдання;
• попросіть почати виконувати це негайно;
• не забудьте усунути усі зайві подразники.
Особливості спілкування
• Дітям треба точно визначити, якої саме поведінки від них чекають: «У домі має бути так тихо, щоб ми не підвищували голос під час розмови по телефону; битися не можна».
• Загальні фрази є менш дієвими і часто не до кінця зрозумілі дітям.
• Якщо діти бавляться у небезпечні ігри (кидають каміння, вилазять на дерева), їхню діяльність іноді варто не припиняти, а переорієнтувати (кидати м’яча, лазити по шведській стінці та ін.).
